Top

ПІВРОКУ ЗАГИБЛИЙ ГЕРОЙ ВВАЖАВСЯ «ЗНИКЛИМ БЕЗВІСТІ», А БАТЬКИ НЕ МОГЛИ ЙОГО ПОХОВАТИ

Остап Макаров, батьки якого – відомі в Україні та за її межами волонтери, геройські загинув при виконанні бойового завдання влітку 2023. Загинув в «сірій зоні» між нашими та ворожими позиціями. Поранений, він до свого останнього подиху вів бій, намагаючись витягнути на собі ще більш важкого 300-го побратима. Але війна жорстока, а ворог – підступний. Обох бійців – «Макара» та «Француза» противник спалив запальними мінами.

Остап Макаров і його батько Олег

Обгорілі тіла наших хлопців вдалося забрати тільки через 6 днів, коли українські бійці просунулись вглиб «сірої зони», відбивши ворога. Але поховати сина Олег Макаров і Аліна Маршал змогли тільки в останні дні 2023 року. Поховали Героя з усіма почестями, але ці півроку між смертю Остапа та його похованням стали для батьків суцільним адом. Оскільки не було «візуального» упізнання Остапа, то його спочатку перевели в статус «зниклий безвісті». Батько Героя Олег Макаров розповідає:

«Так, було відео останнього бою нашого сина, зняте з безпілотника, були свідчення побратимів Остапа, було врешті-решт «бойове розпорядження», наказ, на основі якого Остап перебував безпосередньо в зоні бойових дій і виконував бойове завдання… Але в ЗСУ є така обов’язкова процедура: якщо тіло загиблого не можливо одразу візуально впізнати, то 100% ідентифікацію дає тільки генетична експертиза».

Але на всю Україну, яка два роки знаходиться в стані повномасштабної війни з агресором, таку експертизу роблять тільки в одному місці, черга там величезна, і це дуже тривалий процес. Такий тривалий і повільний, що родина Остапа чекала на його результати півроку.

«Що пережили ми з Аліною Маршал, як батьки, це важко і неможливо передати: мало того, що наш син загинув, захищаючи Україну, то ми ще не могли його гідно поховати», – розповідає Олег Макаров.

Олег Макаров і Аліна Маршал

Проте не дарма говорять, що батьківська молитва витягне звідки завгодно. Весь цей час, понад півроку, поки Остап Макаров офіційно значився зниклим, а по факту, обгорілий, перебував у морзі, Олег із Аліною робили все, щоб його не забули. Саме з літа вони започаткували проєкт «Я прикрию», відкрили збір коштів на медичні евакуаційні всюдихіди, знайшли такі автівки в одній із скандинавських країн, побороли митну бюрократію та ввезли перші машини в Україну. Все заради того, щоб чиїсь сини були врятовані з поля бою та залишились живими. Все – заради пам’яті про найдорожчу в світі людину, яку, нажаль, вже не повернути…

Про родину волонтерів дізналися не тільки в рідному Совіньйоні, не тільки в Україні, а й, без перебільшення, у великому світі. Саме тоді, за збігом обставин, процес ідентифікації тіла Остапа Макарова зрушився, батьки врешті-решт, перед Новим роком, отримали результат генетичної експертизи, яка підтвердила загибель саме їхнього сина.

«Вивести Остапа зі статусу «зниклий безвісті» в статус «загиблий при виконанні бойового завдання» і гідно поховати його як Героя стало метою нашого життя, – говорить Олег Макаров.

Прощання з Героєм Остапом Макаровим у Києві

Поховали Остапа Макарова з усіма військовими почестями в Києві, де він народився і де залишив свою родину: дружину та маленьку доньку, якій виповнилось тільки 11 місяців. До речі, свою рідну крихітку він побачив тільки раз у житті.

Наразі Остапа Макарова представлено посмертно до звання «Герой України». Триває процедура оформлення відповідних документів, а перший евакуаційний всюдихід, доставлений родиною волонтерів в Україну, був названий на честь Героя – його позивним «Макар». Він ще врятує не одне життя наших хлопців.

«Остап, я пишаюсь тобой…» – закінчує свою розповідь нескорений батько…