МЕШКАНЕЦЬ ЧЕРВОНОГО ХУТОРУ СТВОРИВ ВЛАСНИЙ БІЗНЕС З ВИРОБНИЦТВА ВЗУТТЯ
Мешканець Червоного ХуторуОлексій Терзіогло 13 років торгував на ринку «7 кілометр», хоча його мрією була зовсім інша справа – виробництво взуття під власною торгівельною маркою.
Це ремесло у Олексія спадкове. Ще його дід виробляв взуття, а саме прізвище – Терзіогло – перекладається як «син кравця».
До самого початку повномасштабної вторгнення росії Олексій відкладав здійснення своєї мрії, але з початком війни залишив роботу на ринку. Та саме в такий час, коли в суспільстві панували шок, паніка та невизначеність, Олексій почав нову, досить ризиковану справу.
Продав свою автівку, на ці гроші купив стареньку техніку та почав робити взуття.
«Був один стіл, навіть, щоб не нюхати клей, я цей стіл виносив на вулицю, тому що взагалі в приміщенні не було витяжної системи. І ми клеїли перші пари взуття на вулиці, – розповідає Олексій. – Була одна машинка та один дуже дешевий прес, який репнув у перший же тиждень».
Хтозна, чим би закінчився стартап Олексія, якби він не дізнався від друзів про державну грантову програму на підтримку власної справи «єРобота».
«Я одразу скачав типовий бізнес-план і почав його заповнювати», – згадує підприємець.
У серпні 2022 року Олексій дізнався, що отримає грант. Але далі було ще одне серйозне випробування – збитковий сезон. Люди не купували демісезонне взуття, тому що настала дуже холодна погода. Олексій втратив півмільйона гривень і був на межі відчаю.
«У нас замовників не було. Ми виробляли взуття лише на власні роздрібні магазини, але вони дуже мало продавали, і це привело нас до великих збітків», – говорить Олексій Терзіогло.
Чоловік був за крок до закриття виробництва, але все ж-таки отримав грантові кошти. За 244 000 гривень Олексій закупив техніку та шкіряну сировину. Грант покрив 40% усіх потреб бізнесу. Підприємець розповідає, що купляв вживану техніку – придбав машинку «Зиґзаґ», бортопрошивну машинку, яка прошиває підошву, роблячи взуття більш міцним.
Також за умовами програми «єРобота» Олексій створив нові робочі місця, найнявши швачку та чоботаря. Нині виробництво навіть розширюється, незважаючи на ракетні загрози, особливо для промислових об’єктів.
Олексій згадує про обстріл гіпермаркету поряд із його виробництвом, коли зі стелі та стін сипалась штукатурка, але на щастя, приміщення вціліло.
Щодо державної допомоги у кравця своя філософія: «Це не ключ від якоїсь там чарівної дверці, яка тебе відкриває світ бізнесу. Я вважаю, що грант – це «магічний пендель», що мотивує рухатись далі».
