Василь Ковальчук — чемпіон-параолімпієць з кульової стрільби. Тричі перемагав на Параолімпійських іграх прославивши Україну на світовій арені. Що видатний спортсмен думає про можливу легалізацію вогнепальної зброї, ми поцікавились у нього особисто.
Василь ще у дитинстві отримав травму, залишився без руки, після невдалого походу… до зоопарку. Протяг долоню у клітку до ведмедя, а звір вхопив і мало не затяг досередини. 10-річного хлопчика врятували, та з тих пір його життя змінилось назавжди. Проте він не впав у відчай, а з допомогою мами, яка одна ростила двох синів, — вчився, займався спортом, розвивав свої здібності та не втрачав віри у свій успіх.
А той не забарився: за 10 останніх років Василь Ковальчук тричі перемагав на світовій пара олімпіаді: у Лондоні 2012 року здобув золоту медаль; у Бразилії 2016 року — золото та в Японії, де виборов срібло і бронзу світового чемпіонату для України.
Про початок повномасштабного вторгнення росії в Україну Василь дізнався як і всі інші українці, — почувши страшні вибухи на світанку 24 лютого 2022 року. Проте він продовжує працювати і тренуватися, готує інших спортсменів до змагань.
“Як спортсмен який має відношення до зброї, я вмію нею користуватись. Але є люди, які хотять мати зброю для самозахисту, але вони не вміють поводитись зі зброєю. В нас були негативні приклади на початку бойових дій, коли почали роздавати на вулицях зброю, наслідки були недобрі, гинули прості люди. Тому цей законопроєкт, про легалізацію зброї в Україні, потрібно до нього підготувати суспільство. Багато людей мають зброю зараз в Україні, вони навіть коли виїжджали, вони залишали її вдома, тому що коли військовий побачить у цивільного зброю – це прямий сигнал військовому, щоб вбити людину зі зброєю. Це загроза”, — вважає спортсмен.
Як спортсмен і досвідчений тренер, Василь переконаний, що для того, щоб довірити людині зброю, спершу потрібно навчитись відповідально нею користуватись. Тож допоки не буде створено чіткого механізму перевірки кожного власника зброї, його навчання, і контролю за використанням зброї, — видавати українцям зброю зарано.
Зараз спортсмен разом з дружиною живе і працює на Одещині, у Таїровській громаді. Мешкає у масиві Радужний, на першому поверсі: так зручніше, бо дружина також має інвалідність, пересувається на візку.
Ми зустрічаємось з Василем у його квартирі, де щойно зроблено якісний ремонт. Майже усі оздоблювальні роботи, пояснює наш герой, він виконував у цьому помешканні власноруч. І хоч має фізичні обмеження, — це не завадило йому шпаклювати стіни, клеїти шпалери, встановлювати меблі, монтувати техніку.
«Ми з дружиною власноруч зробили що змогли. Стелю не дістали зробити — запросили допомогти друзів. Інколи дивлюсь на інших людей, які з руками й ногами, але вони себе поводять як останній інвалід. І навпаки, бувають люди без кінцівок, і вони виконують роботу краще, ніж той «дворукий», скажемо так», — посміхається Василь.
Василь Ковальчук ділиться: через військову агресію росії проти України не зможе поїхати на цьогорічний Кубок світу з кульової стрільби. Адже поки держава виборює свою свободу, не може фінансувати уасть українських спортсменів на міжнародних змаганнях. Власним коштом дістатись до Франції, оплатити своє проживання Василь наразі не може. Але ще міркує, де знайти кошти.
«Зараз доходи скоротилися у всіх, я по спорту отримую трохи грошей, але вони розходяться, бо в в інших містах допомагаємо з дружиною нашим родичам, тому вільних коштів взагалі немає», — ділиться чемпіон.
Виходить, що через збройний напад рашистів на Україну перекреслений і розвиток спорту, резюмує Василь Ковальчук.
Проте, у суспільстві ставлення до людей з інвалідністю дуже змінилось, впевнений наш співбесідник. Якщо ще до 2012 року таких людей не помічали, не брали на роботу, бо вважали що ті мають сидіти вдома, не приділяли уваги їхньому комфорту, зручності пересування тощо, – то за останні 10 років все змінилося, у кращий бік.
«Спортсмени-параолімпійці, незважаючи на важкі умови життя чи тренування, вони все рівно виконують нормативи, привозять державі багато медалей, про нас говорять, і ми відчуваємо від суспільства все більше підтримки. Відчувається, що з кожним роком все більше з’являється розуміння, до людей з інвалідністю повертаються», — каже Василь.
Хлопцям, нашим мужнім захисникам, які повертаються з фронту, можливо й отримавши інвалідність, Василь Ковальчук може дати добру пораду, як не розчаруватися в житті, не опустити руки, а жити далі, більше того — жити якісно і щасливо:
«Не опускати голову, як би там не було, поважати себе і знати, що все буде краще. Головне — мати голову на плечах, а руки й ноги, цьому можна дати раду. А от голову важливо не втрачати, щоб вона працювала. І все буде добре, от побачите», — посміхається чемпіон України.
